Казка англійською “Червона Шапочка”

Червона Шапочка і сірий вовк

Once upon a time there was a dear little girl who was loved by every one who looked at her, but most of all by her grandmother, and there was nothing that she would not have given to the child. Once she gave her a little cap of red velvet, which suited her so well that she would never wear anything else. So she was always called Little Red Riding Hood.

Переклад:

Колись давно жила мила маленька дівчинка, яку любив кожен, хто на неї дивився, але найбільше бабуся, і не було нічого, чого б вона не була готова подарувати дитині. Одного разу вона подарувала їй маленьку шапочку з червоного оксамиту, яка їй так підходила, що вона ніколи більше нічого іншого не одягала. Тож її стали називали Червоною Шапочкою.

One day her mother said to her, “Come, Little Red Riding Hood, here is a piece of cake and a bottle of wine. Take them to your grandmother, she is ill and weak, and they will do her good. Set out before it gets hot, and when you are going, walk nicely and quietly and do not run off the path, or you may fall and break the bottle, and then your grandmother will get nothing. And when you go into her room, don’t forget to say, good-morning, and don’t peep into every corner before you do it.”

Переклад:

Одного разу мати сказала їй: “Червона Шапочка, підійди – ось шматок пирога і пляшка вина. Віднеси їх до своєї бабусі, вона хвора і стала слабка, це зробить їй добре. Стає жарко, йди повільно і спокійно, та не сходь зі шляху, бо можеш упасти та розбити пляшку, і тоді твоя бабуся нічого не отримає. А коли ти зайдеш до неї в кімнату, не забудь сказати, доброго ранку, і не заглядай у кожен кут, перш ніж це зробити “.

I will take great care, said Little Red Riding Hood to her mother, and gave her hand on it.

The grandmother lived out in the wood, half a league from the village, and just as Little Red Riding Hood entered the wood, a wolf met her. Little Red Riding Hood did not know what a wicked creature he was, and was not at all afraid of him.

• “Good-day, Little Red Riding Hood,” said he.
• “Thank you kindly, wolf.”
• “Whither away so early, Little Red Riding Hood?”
• “To my grandmother’s.”
• “What have you got in your apron?”
• “Cake and wine. Yesterday was baking-day, so poor sick grandmother is to have something good, to make her stronger.”
• “Where does your grandmother live, Little Red Riding Hood?”
• “A good quarter of a league farther on in the wood. Her house stands under the three large oak-trees, the nut-trees are just below. You surely must know it,” replied Little Red Riding Hood.

Переклад:

Я подбаю про це, – сказала Червона Шапочка матері й узяла в руки.

Бабуся жила в лісі, за пів ліги (2,4 км) від села, і як тільки Червона Шапочка увійшла до лісу, її зустрів вовк. Червона Шапочка не знала, що це за лиха істота, тому зовсім не боялася його.

• – “Доброго дня, Червона Шапочка”, – сказав він.
• – “Дякую люб’язно, вовчику”.
• – “Куди так рано, Червона Шапочка?”
• – “До моєї бабусі”.
• – “Що у тебе в фартусі?”
• – “Торт і вино. Вчора приготували випічку, тому бідна хвора бабуся матиме щось смачненьке, що зробить її сильнішою”.
• – “Де живе твоя бабуся, Червона Шапочка?”
• – “Добра чверть ліги (1,2 км) далі в лісі. Її будинок стоїть під трьома великими дубами, горіхи ростуть трохи далі. Ти напевно повинен це знати”, – відповіла Червона Шапочка.

The wolf thought to himself, “What a tender young creature. What a nice plump mouthful, she will be better to eat than the old woman. I must act craftily, so as to catch both.” So he walked for a short time by the side of Little Red Riding Hood, and then he said, “see Little Red Riding Hood, how pretty the flowers are about here. Why do you not look round. I believe, too, that you do not hear how sweetly the little birds are singing. You walk gravely along as if you were going to school, while everything else out here in the wood is merry.”

Переклад:

Вовк подумав про себе: “Яке ніжне молоде створіння. Яке приємне пухленьке личко, їсти їй буде смачніше, ніж стару жінку. Я повинен діяти хитро, щоб зловити обох”. Тож він ненадовго пройшов поруч із Червоною Шапочкою, а потім сказав: “Подивись Червона Шапочка, як гарні тут квіти. Чому ти не озираєшся навколо. Я також впевнений, що ти не чуєш, як мило співають пташенята. Ти так серйозно йдеш ніби до школи, а  тут у лісі все таке веселе”.

Little Red Riding Hood raised her eyes, and when she saw the sunbeams dancing here and there through the trees, and pretty flowers growing everywhere, she thought, suppose I take grandmother a fresh nosegay. That would please her too. It is so early in the day that I shall still get there in good time. And so she ran from the path into the wood to look for flowers. And whenever she had picked one, she fancied that she saw a still prettier one farther on, and ran after it, and so got deeper and deeper into the wood.

Переклад:

Червона Шапочка підняла очі, і коли вона побачила, як сонячні промені танцюють туди-сюди крізь дерева, і скрізь ростуть гарні квіти, то подумала: свіжий запах квітів би втішив бабусю. Зараз настільки рано, що я все одно доберусь вчасно. І ось вона зійшла зі стежки в ліс шукати квітів. І щоразу, коли вибирала одну, їй здавалося, що далі бачить ще симпатичнішу, і бігла за нею, – так заходила все глибше і глибше в ліс.

Meanwhile the wolf ran straight to the grandmother’s house and knocked at the door.

• “Who is there?”
• “Little Red Riding Hood,” replied the wolf. “She is bringing cake and wine. Open the door.”
• “Lift the latch,” called out the grandmother, “I am too weak, and cannot get up.”

The wolf lifted the latch, the door sprang open, and without saying a word he went straight to the grandmother’s bed, and devoured her. Then he put on her clothes, dressed himself in her cap, laid himself in bed and drew the curtains.

Little Red Riding Hood, however, had been running about picking flowers, and when she had gathered so many that she could carry no more, she remembered her grandmother, and set out on the way to her.

Переклад:

Тим часом вовк підбіг прямо до бабусиного будинку і постукав у двері.

“Хто там?”

• – “Червона Шапочка”, – відповів вовк. “Я принесла торт і вино. Відчиніть двері”.
• – “Підніміть засувку, – гукнула бабуся, – я занадто слабка і не можу встати”.

Вовк підняв засувку, двері відчинилися, і, не сказавши жодного слова, він пішов просто до ліжка бабусі та зжер її. Потім одягнув її одяг, шапку, ліг в ліжко і засунув штори.

Червона Шапочка, в цей час, бігала, збираючи квіти, і, зібравши стільки, що не могла більше нести їх з собою, згадала бабусю і рушила до неї дорогою.

She was surprised to find the cottage-door standing open, and when she went into the room, she had such a strange feeling that she said to herself, oh dear, how uneasy I feel to-day, and at other times I like being with grandmother so much.

She called out, “Good morning,” but received no answer. So she went to the bed and drew back the curtains. There lay her grandmother with her cap pulled far over her face, and looking very strange.

• “Oh, grandmother,” she said, “what big ears you have.”
• “The better to hear you with, my child,” was the reply.
• “But, grandmother, what big eyes you have,” she said.
• “The better to see you with, my dear.”
• “But, grandmother, what large hands you have.”
• “The better to hug you with.”
• “Oh, but, grandmother, what a terrible big mouth you have.”
• “The better to eat you with.”

And scarcely had the wolf said this, than with one bound he was out of bed and swallowed up Little Red Riding Hood.

Переклад:

Вона була здивована, коли вхідні двері були відчиненими, а зайшовши до кімнати, у неї виникло таке дивне відчуття, що вона сказала собі, о боже, як мені неприємно сьогодні тут, проте мені завжди було приємно бувати у бабусі в інші дні.

Вона крикнула: “Доброго ранку”, але відповіді не отримала. Тож вона підійшла до ліжка і розсунула штори. Там лежала її бабуся у шапочці, натягнутою сильно на обличчя, і виглядала дуже дивно.

• – О, бабусю, – сказала вона, – які у вас великі вуха.
• – “Щоб краще чути тебе, моя дитино”, – пролунала відповідь.
• – “Але, бабусю, які у вас великі очі”, – сказала вона.
• – “Щоб краще бачити тебе, дорогенька”.
• – “Ох, бабусю, які у вас великі руки”.
• – “Щоб міцніше обійняти тебе”.
• – “О, але, бабусю, який у вас жахливий великий рот”.
• – “Щоб легше з’їсти тебе”.

І як тільки вовк сказав це, в ту ж мить встав з ліжка і проковтнув маленьку Червону Шапочку.

When the wolf had appeased his appetite, he lay down again in the bed, fell asleep and began to snore very loud. The huntsman was just passing the house, and thought to himself, how the old woman is snoring. I must just see if she wants anything.

So he went into the room, and when he came to the bed, he saw that the wolf was lying in it. “Do I find you here, you old sinner,” said he. “I have long sought you.”

Then just as he was going to fire at him, it occurred to him that the wolf might have devoured the grandmother, and that she might still be saved, so he did not fire, but took a pair of scissors, and began to cut open the stomach of the sleeping wolf.

When he had made two snips, he saw the Little Red Riding Hood shining, and then he made two snips more, and the little girl sprang out, crying, “Ah, how frightened I have been. How dark it was inside the wolf.”

And after that the aged grandmother came out alive also, but scarcely able to breathe. Little Red Riding Hood, however, quickly fetched great stones with which they filled the wolf’s belly, and when he awoke, he wanted to run away, but the stones were so heavy that he collapsed at once, and fell dead.

Then all three were delighted. The huntsman drew off the wolf’s skin and went home with it. The grandmother ate the cake and drank the wine which Little Red Riding Hood had brought, and revived, but Little Red Riding Hood thought to herself, as long as I live, I will never by myself leave the path, to run into the wood, when my mother has forbidden me to do so.

Переклад:

Коли вовк вгамував апетит, то знову ліг у ліжко, заснув і почав хропіти дуже голосно. Мисливець якраз проходив повз будинок і здивувався, що стара так хропе. Я повинен просто подивитися, можливо вона чогось хоче.

Тож він зайшов до кімнати, а коли підійшов до ліжка, побачив, що в ньому лежить вовк. “Я знайшов тебе тут, старий грішник”, – сказав він. ” Давно шукав тебе”.

Потім, перед тим як зібрався стріляти в нього, йому спало на думку, що вовк міг з’їсти бабусю і що вона все ще може бути врятована, тому він не стріляв, а взяв ножиці та почав розрізати живіт сплячого вовка.

За одну мить з вовка визирнула Червона Шапочка, а потім вискочила з криком: “Ах, як я злякалася. Як темно всередині вовка. “

А після цього старенька бабуся також вийшла живою, але вже ледь дихала. Червона Шапочка швидко дістала великі камені, якими наповнила вовчий живіт. Прокинувшись, він хотів втекти, але каміння було настільки важким, що він відразу впав і став мертвим.

Усі троє були щасливі. Мисливець зняв з вовка шкуру і поїхав з нею додому. Бабуся з’їла пиріг і випила вина, яке принесла Червона Шапочка, і їй одразу стало легше. Вона подумала собі, що поки житиме, то ніколи сама не покину стежки, щоб зайти в ліс, якщо мати заборонила їй це робити.